Граматика |

Дієвідмінювання та теперішній час у російській мові

Теперішній час у російській мові: правила та приклади

У теперішньому часі форма російського дієслова залежить від особи й числа: я читаю — ты читаешь — они читают. Більшість дієслів має один із двох наборів закінчень — I або II дієвідміни. Теперішній час позначає і дію зараз, і регулярну дію; його мають лише дієслова недоконаного виду. Принцип знайомий з української, але форми та закінчення потрібно вивчати окремо.

Коли вживається теперішній час

Значення Приклад Пояснення
Дія зараз Сейчас я готовлю ужин. Зараз я готую вечерю.
Звичка, повторення По субботам мы играем в теннис. Щосуботи ми граємо в теніс.
Стан у теперішньому Она знает ответ. Вона знає відповідь.
Загальний факт Земля вращается вокруг Солнца. Земля обертається навколо Сонця.

Окремих форм для дії в момент мовлення та звички немає: Сейчас я работаю — «Зараз я працюю» і Я работаю каждый день — «Я працюю щодня» мають ту саму дієслівну форму. За чіткого майбутнього контексту теперішній може позначати домовленість: Завтра мы встречаемся в центре — «Завтра ми зустрічаємося в центрі».

Теперішній час і вид

Порівняйте недоконаний вид читать → я читаю і доконаний прочитать → я прочитаю. Подібні особові закінчення не означають однаковий час: читаю — теперішній, прочитаю — простий майбутній. Як і в українській парі «читаю — прочитаю», вид визначає, чи можлива тут дія в теперішньому.

Дві дієвідміни: особові закінчення

Дієвідмінювання — зміна дієслова за особами й числами. Таблиця показує основні закінчення та дві повні моделі: читать — «читати» і говорить — «говорити». Знаки наголосу додано для навчання; у звичайному тексті їх переважно не ставлять.

Підмет I дієвідміна читать II дієвідміна говорить
я -у / -ю чита́ю -у / -ю говорю́
ты -ешь / -ёшь чита́ешь -ишь говори́шь
он / она / оно -ет / -ёт чита́ет -ит говори́т
мы -ем / -ём чита́ем -им говори́м
вы -ете / -ёте чита́ете -ите говори́те
они -ут / -ют чита́ют -ат / -ят говоря́т

Закінчення форми я однакові в обох дієвідмінах, тому самого -у/-ю недостатньо для визначення дієвідміни. Порівнюйте ты та они: читаешь / читают, але говоришь / говорят. Рід у теперішньому часі форму не змінює: он читает, она читает, оно работает. З вы одна форма позначає і множину, і ввічливе звертання до однієї людини: Вы говорите по-русски?

Як вибрати дієвідміну й основу

Інфінітив — не універсальний спосіб визначити дієвідміну. Якщо особове закінчення наголошене, орієнтуйтеся на нього: жить → живёшь, живут — I дієвідміна, попри -ить; лететь → летишь, летят — II, попри -еть. Правило за інфінітивом застосовують до ненаголошених закінчень.

За ненаголошених закінчень більшість дієслів на -ить належить до II дієвідміни: строить → строишь, строят. Серед винятків I дієвідміни — брить → бреешь, бреют і стелить → стелешь, стелют. До II належать також видеть, смотреть, зависеть, терпеть, вертеть, ненавидеть, слышать, дышать, держать, гнать. Не зараховуйте автоматично всі дієслова на -ать та -еть до I дієвідміни.

Дієвідміна визначає набір закінчень, але не всі зміни основи. У читать відкидається -ть: чита- + -ю → читаю. У говорить використовується говор-: говор- + -ишь → говоришь. Не можна відкидати лише -ть у будь-якому інфінітиві: писать → пишу. Корисно вчити інфінітив разом із формами я, ты та они.

Чергування в основі й написання

Інфінітив я ты они
писа́ть пишу́ пи́шешь пи́шут
чита́ть чита́ю чита́ешь чита́ют
люби́ть люблю́ лю́бишь лю́бят
плати́ть плачу́ пла́тишь пла́тят
иска́ть ищу́ и́щешь и́щут
рисова́ть рису́ю рису́ешь рису́ют

У писать ш з’являється в усіх формах теперішнього часу, а в любить додаткове л — лише у формі я. Наголос також може переміщуватися: плачу́ — пла́тишь. Багато дієслів на -овать/-евать мають форми на -ую/-юю: рисовать → рисую. Проте зовні схожі інфінітиви змінюються по-різному: ночевать → ночую, але успевать → успеваю. Перевіряйте готові форми, а не утворюйте їх лише за написанням.

Після ж, ш, ч, щ у цих закінченнях пишеться у, а не ю: пишу, плачу. На відміну від українських читаєш і говориш, російські форми ты мають кінцевий ь: читаешь, говоришь. Для правильної вимови зберігайте ё: живёшь, із наголошеним закінченням.

Поширені дієслова з особливими формами

Хотеть — «хотіти» та бежать — «бігти» поєднують закінчення двох дієвідмін. Есть — «їсти» має особливу систему форм. Вивчайте повний набір, не підганяючи його під одну звичайну модель.

Підмет хотеть бежать есть
я хочу́ бегу́ ем
ты хо́чешь бежи́шь ешь
он / она / оно хо́чет бежи́т ест
мы хоти́м бежи́м еди́м
вы хоти́те бежи́те еди́те
они хотя́т бегу́т едя́т

В інших поширених дієслів основу не завжди можна вгадати за інфінітивом: идти → иду, идёшь, идут; ехать → еду, едешь, едут; мочь → могу, можешь, могут. Особові закінчення переважно відповідають I дієвідміні. Теперішній час від давать: даю, даёшь, даёт, даём, даёте, дают. Доконане дать має майбутні форми дам, дашь, даст, а не теперішні.

Зворотні дієслова: -ся та -сь

У зворотного дієслова -ся/-сь стоїть після особового закінчення. У російському теперішньому часі -сь додається після голосного, -ся — після приголосного. Не переносіть вільне чергування українських -ся/-сь: нормативні російські форми тут визначаються будовою слова.

Підмет заниматься учиться
я занима́юсь учу́сь
ты занима́ешься у́чишься
он / она / оно занима́ется у́чится
мы занима́емся у́чимся
вы занима́етесь у́читесь
они занима́ются у́чатся

Розрізняйте інфінітив учиться і форму третьої особи учится: Она хочет учиться — «Вона хоче навчатися», але Она учится — «Вона навчається». В інфінітиві перед -ся є ь, у закінченні третьої особи його немає. У формі ты м’який знак зберігається: ты учишься.

Быть, питання й заперечення

У теперішньому часі зв’язка быть зазвичай не виражається: Я дома — «Я вдома», Она врач — «Вона лікарка». Не додавайте есть автоматично. Форму вживають, зокрема, для наявності й володіння: У меня есть вопрос — «У мене є запитання». Ця форма есть не тотожна дієслову «їсти»: Он ест суп — «Він їсть суп».

У питанні й запереченні зберігається та сама особова форма: Ты читаешь?, Что ты читаешь?, Я не читаю этот журнал — «Я не читаю цей журнал». У питанні без питального слова важлива інтонація. Для звичайного заперечення дії не стоїть перед дієсловом і пишеться окремо.

Типові помилки й правильні форми

Неправильно Правильно Чому
Я читать книгу. Я читаю книгу. Потрібна особова форма, а не інфінітив.
Ты говориш. Ты говоришь. Російська форма ты має кінцевий ь.
Мы хочем чай. Мы хотим чай. У множині хотеть має закінчення II дієвідміни.
Он учиться здесь. Он учится здесь. Третя особа: -тся, без ь.
Они читает. Они читают. Підмет у множині потребує дієслова в множині.