У теперішньому часі форма російського дієслова залежить від особи й числа: я читаю — ты читаешь — они читают. Більшість дієслів має один із двох наборів закінчень — I або II дієвідміни. Теперішній час позначає і дію зараз, і регулярну дію; його мають лише дієслова недоконаного виду. Принцип знайомий з української, але форми та закінчення потрібно вивчати окремо.
Коли вживається теперішній час
| Значення | Приклад | Пояснення |
|---|---|---|
| Дія зараз | Сейчас я готовлю ужин. | Зараз я готую вечерю. |
| Звичка, повторення | По субботам мы играем в теннис. | Щосуботи ми граємо в теніс. |
| Стан у теперішньому | Она знает ответ. | Вона знає відповідь. |
| Загальний факт | Земля вращается вокруг Солнца. | Земля обертається навколо Сонця. |
Окремих форм для дії в момент мовлення та звички немає: Сейчас я работаю — «Зараз я працюю» і Я работаю каждый день — «Я працюю щодня» мають ту саму дієслівну форму. За чіткого майбутнього контексту теперішній може позначати домовленість: Завтра мы встречаемся в центре — «Завтра ми зустрічаємося в центрі».
Теперішній час і вид
Порівняйте недоконаний вид читать → я читаю і доконаний прочитать → я прочитаю. Подібні особові закінчення не означають однаковий час: читаю — теперішній, прочитаю — простий майбутній. Як і в українській парі «читаю — прочитаю», вид визначає, чи можлива тут дія в теперішньому.
Дві дієвідміни: особові закінчення
Дієвідмінювання — зміна дієслова за особами й числами. Таблиця показує основні закінчення та дві повні моделі: читать — «читати» і говорить — «говорити». Знаки наголосу додано для навчання; у звичайному тексті їх переважно не ставлять.
| Підмет | I дієвідміна | читать | II дієвідміна | говорить |
|---|---|---|---|---|
| я | -у / -ю | чита́ю | -у / -ю | говорю́ |
| ты | -ешь / -ёшь | чита́ешь | -ишь | говори́шь |
| он / она / оно | -ет / -ёт | чита́ет | -ит | говори́т |
| мы | -ем / -ём | чита́ем | -им | говори́м |
| вы | -ете / -ёте | чита́ете | -ите | говори́те |
| они | -ут / -ют | чита́ют | -ат / -ят | говоря́т |
Закінчення форми я однакові в обох дієвідмінах, тому самого -у/-ю недостатньо для визначення дієвідміни. Порівнюйте ты та они: читаешь / читают, але говоришь / говорят. Рід у теперішньому часі форму не змінює: он читает, она читает, оно работает. З вы одна форма позначає і множину, і ввічливе звертання до однієї людини: Вы говорите по-русски?
Як вибрати дієвідміну й основу
Інфінітив — не універсальний спосіб визначити дієвідміну. Якщо особове закінчення наголошене, орієнтуйтеся на нього: жить → живёшь, живут — I дієвідміна, попри -ить; лететь → летишь, летят — II, попри -еть. Правило за інфінітивом застосовують до ненаголошених закінчень.
За ненаголошених закінчень більшість дієслів на -ить належить до II дієвідміни: строить → строишь, строят. Серед винятків I дієвідміни — брить → бреешь, бреют і стелить → стелешь, стелют. До II належать також видеть, смотреть, зависеть, терпеть, вертеть, ненавидеть, слышать, дышать, держать, гнать. Не зараховуйте автоматично всі дієслова на -ать та -еть до I дієвідміни.
Дієвідміна визначає набір закінчень, але не всі зміни основи. У читать відкидається -ть: чита- + -ю → читаю. У говорить використовується говор-: говор- + -ишь → говоришь. Не можна відкидати лише -ть у будь-якому інфінітиві: писать → пишу. Корисно вчити інфінітив разом із формами я, ты та они.
Чергування в основі й написання
| Інфінітив | я | ты | они |
|---|---|---|---|
| писа́ть | пишу́ | пи́шешь | пи́шут |
| чита́ть | чита́ю | чита́ешь | чита́ют |
| люби́ть | люблю́ | лю́бишь | лю́бят |
| плати́ть | плачу́ | пла́тишь | пла́тят |
| иска́ть | ищу́ | и́щешь | и́щут |
| рисова́ть | рису́ю | рису́ешь | рису́ют |
У писать ш з’являється в усіх формах теперішнього часу, а в любить додаткове л — лише у формі я. Наголос також може переміщуватися: плачу́ — пла́тишь. Багато дієслів на -овать/-евать мають форми на -ую/-юю: рисовать → рисую. Проте зовні схожі інфінітиви змінюються по-різному: ночевать → ночую, але успевать → успеваю. Перевіряйте готові форми, а не утворюйте їх лише за написанням.
Після ж, ш, ч, щ у цих закінченнях пишеться у, а не ю: пишу, плачу. На відміну від українських читаєш і говориш, російські форми ты мають кінцевий ь: читаешь, говоришь. Для правильної вимови зберігайте ё: живёшь, із наголошеним закінченням.
Поширені дієслова з особливими формами
Хотеть — «хотіти» та бежать — «бігти» поєднують закінчення двох дієвідмін. Есть — «їсти» має особливу систему форм. Вивчайте повний набір, не підганяючи його під одну звичайну модель.
| Підмет | хотеть | бежать | есть |
|---|---|---|---|
| я | хочу́ | бегу́ | ем |
| ты | хо́чешь | бежи́шь | ешь |
| он / она / оно | хо́чет | бежи́т | ест |
| мы | хоти́м | бежи́м | еди́м |
| вы | хоти́те | бежи́те | еди́те |
| они | хотя́т | бегу́т | едя́т |
В інших поширених дієслів основу не завжди можна вгадати за інфінітивом: идти → иду, идёшь, идут; ехать → еду, едешь, едут; мочь → могу, можешь, могут. Особові закінчення переважно відповідають I дієвідміні. Теперішній час від давать: даю, даёшь, даёт, даём, даёте, дают. Доконане дать має майбутні форми дам, дашь, даст, а не теперішні.
Зворотні дієслова: -ся та -сь
У зворотного дієслова -ся/-сь стоїть після особового закінчення. У російському теперішньому часі -сь додається після голосного, -ся — після приголосного. Не переносіть вільне чергування українських -ся/-сь: нормативні російські форми тут визначаються будовою слова.
| Підмет | заниматься | учиться |
|---|---|---|
| я | занима́юсь | учу́сь |
| ты | занима́ешься | у́чишься |
| он / она / оно | занима́ется | у́чится |
| мы | занима́емся | у́чимся |
| вы | занима́етесь | у́читесь |
| они | занима́ются | у́чатся |
Розрізняйте інфінітив учиться і форму третьої особи учится: Она хочет учиться — «Вона хоче навчатися», але Она учится — «Вона навчається». В інфінітиві перед -ся є ь, у закінченні третьої особи його немає. У формі ты м’який знак зберігається: ты учишься.
Быть, питання й заперечення
У теперішньому часі зв’язка быть зазвичай не виражається: Я дома — «Я вдома», Она врач — «Вона лікарка». Не додавайте есть автоматично. Форму вживають, зокрема, для наявності й володіння: У меня есть вопрос — «У мене є запитання». Ця форма есть не тотожна дієслову «їсти»: Он ест суп — «Він їсть суп».
У питанні й запереченні зберігається та сама особова форма: Ты читаешь?, Что ты читаешь?, Я не читаю этот журнал — «Я не читаю цей журнал». У питанні без питального слова важлива інтонація. Для звичайного заперечення дії не стоїть перед дієсловом і пишеться окремо.
Типові помилки й правильні форми
| Неправильно | Правильно | Чому |
|---|---|---|
| Я читать книгу. | Я читаю книгу. | Потрібна особова форма, а не інфінітив. |
| Ты говориш. | Ты говоришь. | Російська форма ты має кінцевий ь. |
| Мы хочем чай. | Мы хотим чай. | У множині хотеть має закінчення II дієвідміни. |
| Он учиться здесь. | Он учится здесь. | Третя особа: -тся, без ь. |
| Они читает. | Они читают. | Підмет у множині потребує дієслова в множині. |